Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
В робочі будні під час обіду хочеться прийти на площу Ринок, сісти на один з секторів великої кругової лавки біля Діани та почитати. Перед тим витягнувши з сумки одну з тих, маю надію, добрих книжок, що чекають ще нечитані своєї черги на моїй полиці.
Є бажання сидіти, читати, занурившись цілком в текст, проте час від часу озиратись на перехожих, спостерігати за всім на площі й реагувати на різні звуки, що виникають раз-по-раз.
І при тому всьому не змерзнути.
Весна вже тут. Це вже цілком зрозуміли всі. Залишилося лише трошки почекати.

Фото - © John Agoncillo
Є бажання сидіти, читати, занурившись цілком в текст, проте час від часу озиратись на перехожих, спостерігати за всім на площі й реагувати на різні звуки, що виникають раз-по-раз.
І при тому всьому не змерзнути.
Весна вже тут. Це вже цілком зрозуміли всі. Залишилося лише трошки почекати.

Фото - © John Agoncillo
Моя мама досі не вірить, що я читав на Хрещатику книжку під фонарем (влітку), коли в мене вкрали барсетку з документами. Було близько п`ятої ранку, до метро було ще дві години... І це був далеко не перший раз - хоча визнаю, останній, після цього випадку до ранку я сидів вже не на лавці, а у якомусь затишному пабі - але з книжкою...
А я колись так зосереджено фотографував на тій же пл. Ринок, що мені вкрали кришку від чохла "Зеніта", яку я зняв і на бруківці залишив за метра 2 від себе)))