Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Цьогорічна осінь була багата на тумани. Іноді вони були такими густими, що здавалося, ніби можна вночі прочинити вікно і зачерпнути ту хмару, що обволокла собою весь простір навколо, звичайним кухонним черпаком для супу і насипати того туману собі в чашку.
А далі сісти біля вікна, дивлячись на світлові пухнасті шапки ліхтарів і м’який, ніби солодка вата, пейзаж, спокій якого розсікали лише поодинокі сліди від фар автомобілів. І попивати помаленьку туман, смакуючи і заїдаючи печивом чи домашнім пляцком.

Ще одне фото
А далі сісти біля вікна, дивлячись на світлові пухнасті шапки ліхтарів і м’який, ніби солодка вата, пейзаж, спокій якого розсікали лише поодинокі сліди від фар автомобілів. І попивати помаленьку туман, смакуючи і заїдаючи печивом чи домашнім пляцком.

Ще одне фото
довершено!....
пс: я вже скучила за твоїми дописами
А я за вами всіма скучив)) Треба виправлятись і писати більше.
Тобі дякую, що зайшла)
Завжди раді)
а я дивлюся, щось листа нема, хоч і має бути.. - а то злий жмейл кинув його у спам