Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Ось закінчився день, коли небо затягнуте хмарами, наче хтось превеликий одягнув на небосхил щільну сіру шапку.
Спеки нема і літа не відчувається зовсім.
Тернопіль зустрів нас крапельками в повітрі, сценою на головній вулиці й карканням ворон біля університету.
Цьому передувала традиційно повільна дорога в електричці з безліччю монотонних туманних краєвидів за вікном.
Міський парк кишів струмками, каналами й містками, був просякнутий вологою від нічного дощу і ранкової мряки, а отже зовсім не насичений людьми.
Великий став віддзеркалював сірий небесний купол в собі й здавався дуже холодним.
Кольори були приглушені, проте всюди затишно.
По дорозі нас зустріли церкви, старі й нові тролейбуси, кумедні вивіски, споруди різних віків й польські написи на старих каналізаційних люках в центрі міста.
Всі ці частинки мозаїки були в гармонії з нами.
Були відкриті нові для себе вулиці, санчата в під'їзді, багато горщиків, плетених кошиків й гербарію, старовинна кавомолка, різні сорти чаїв, прозорі чашки зі срібними ложками, суміші перців та "радіо-точка", рудий кіт і дерев'яні прочинені вікна на кухні гостинної хазяйки.
Похмуре небо, файні люди і затишок. Таким для мене сьогодні був Тернопіль.
Фото - © rosso.io.ua/album11051
Спеки нема і літа не відчувається зовсім.
Тернопіль зустрів нас крапельками в повітрі, сценою на головній вулиці й карканням ворон біля університету.
Цьому передувала традиційно повільна дорога в електричці з безліччю монотонних туманних краєвидів за вікном.
Міський парк кишів струмками, каналами й містками, був просякнутий вологою від нічного дощу і ранкової мряки, а отже зовсім не насичений людьми.
Великий став віддзеркалював сірий небесний купол в собі й здавався дуже холодним.
Кольори були приглушені, проте всюди затишно.
По дорозі нас зустріли церкви, старі й нові тролейбуси, кумедні вивіски, споруди різних віків й польські написи на старих каналізаційних люках в центрі міста.
Всі ці частинки мозаїки були в гармонії з нами.
Були відкриті нові для себе вулиці, санчата в під'їзді, багато горщиків, плетених кошиків й гербарію, старовинна кавомолка, різні сорти чаїв, прозорі чашки зі срібними ложками, суміші перців та "радіо-точка", рудий кіт і дерев'яні прочинені вікна на кухні гостинної хазяйки.
Похмуре небо, файні люди і затишок. Таким для мене сьогодні був Тернопіль.
Фото - © rosso.io.ua/album11051
-
-
22.06.2009 в 10:20-
-
22.06.2009 в 13:46Дякую, гості завжди схильні сприймати наші рідні міста під іншим кутом й дивуватися тому, що для нас вже, можливо, стало прісним)
-
-
22.06.2009 в 14:54А в Наталки вдома справді затишно. Тому я й люблю в неї зависати)))
-
-
22.06.2009 в 15:02Коли є приємні люди, то погода за вікном вже не має значення))
-
-
23.06.2009 в 03:47Коли є приємні люди, то погода за вікном вже не має значення)) , + 100 ))
-
-
23.06.2009 в 13:04-
-
23.06.2009 в 14:06-
-
11.07.2009 в 00:36-
-
13.07.2009 в 20:37