02:31

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Вікно моєї кімнати виходять на проїжджу частину вулиці. Вона - це чотири смуги руху. Дві автомобільні траси й дві трамвайні колії.
Якраз навпроти мене, з протилежної сторони вулиці знаходиться будинок, де господар тримає невелику зграю голубів. Їх десь близько двох-трьох десятків й живуть вони в спеціальній хатинці, спорудженій на даху гаража.
Вранці, коли я чекаю на свій трамвай, або в обідню пору, господар їх випускає політати. Робить він це не завжди, бо вони не надто люблять погану погоду, а в ясну навпаки - не можуть налітатись.
Ці голуби дуже красиві. Мають світло-сизий і білий окрас й на фоні блакитного неба вони просто сяють. А в ранковому сонці, коли їх правильна зграя пролітає над твоєю головою, їхні тіла переливаються блиском. Ще жовтогарячі промені ранкового Сонця грають у їх сизому пір'ї, утворюючи цікаві перепади світла й пастельних відтінків.
Роблячи дугу над вулицею, вони повертаються назад. Сідають на широчезну горизонтальну сусідську антену рядочком. Потім в мить, синхронно зриваються й летять знов.
От зараз на антені залишилося сидіти лише двоє голубів, притулившись один до одного. Мабуть воркують собі там між собою про щось... Інші чистять пір'я на даху їхньої хатинки.
...
Завжди хотів їх сфотографувати, але в мене поки не виходить отримати на відбитку те, чого я прагну. Але я неодмінно зроблю фото, яке хоч трохи передасть той настрій, коли я їх бачу.

08.02.2009
13:55



Фото - © Ewa Zauscinska

@музыка: Infadels

Комментарии
10.02.2009 в 18:25

Голуби - це кльово... Я теж живу серед голубів, щоправда, не домашніх, а вуличних. Вони в мене вже як домашні тварини. Ми їхтрохи підгодовуєм. Спочатку батькам це не подобалось, але потім всі до цього звикли. Бо тільки но висунешсяна балкон, як вони вже тут як тут: прилетять, сядуть і "Уррр!Уррр!!!" - вимагають хавчик. І не відкрутишся!
10.02.2009 в 23:01

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
А для мене ті вуличні голуби, такі темно-сірі, то щось інше... Не в поганому сенсі, а просто ніби як якісь зовсім інші птахи.... Ті змушені собі хавку шукати на землі, просто під нашими ногами. А ці - весь час десь на висоті крутяться, на дахах, по землі майже не ходять, проте мають господаря, котрий їх кормить і дбає про них.
12.02.2009 в 13:01

Так... Я звикла до сірих... А таких бідих, домашніх, бачила дуже давно в селі.

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail