[Pidkova44]

Зараз вже майже друга ночі, проте я ще досі не сплю. В голові собі наспівую колядки і я добряче схвильований.
Надворі всі атрибути справжньої різдвяної ночі: тріскучий мороз; святкові гірлянди у вікнах, на стінах чи деревах в сусідів через дорогу; порожня дорога й безлюддя; яскраві ліхтарі, що детально освічують вулицю.
Покрови снігу переливаються в тому контровому світлі тисячами малесеньких вогників, мов діаманти хтось порозсипав.
Якщо придивитися, то можна побачити невеликі прозорі хмаринки, що нагадують пар. Вони здіймаються з землі й розвіваються в повітрі, розчиняючись у ньому.
Надворі -11 і кристалики снігу настільки дрібні, що стають подібні піску. Тому без зусиль здіймаються в політ навіть маленьким вітерцем.
А ще на рівні очей, якщо стати навпроти світла ліхтарів, можна побачити невеличкі миттєві спалахи просто в повітрі. То блищать мікроскопічні сніжинки, що не встигли впасти на землю!
Христос ся рождає! Славімо його!


© Фото - www.photosight.ru/users/164962/

@музыка: Бурдон - Вам Колядочка

@настроение: Різдвяне

Comments

[multi lola]

з різдвом!)
а у нас холодніше виходить)

[nightcat05]

зи-ма
зи-маааааа))))))))))

[Pidkova44]

heretics Так)) У вас, як то кажуть, на великій Україні, зараз ще значно холодніше, ніж в нас))

[Pidkova44]

nightcat05 Ти таку замовляла? )))

[Terezka]

Pidkova44 , Христос народився!!! Gloria!!!
у нас позавчора було -17... зимно скажу Вам...
справжня ніч перед Різдвом (як у Гоголя))))

[Pidkova44]

Terezka Славімо його!!! Я мріяв про таке, якщо чесно) Востаннє щось подібне хіба в дитинстві було...

[Terezka]

Pidkova44 , я також мріяла про це... тільки давно... коли це сталось, то втратило чомусь свою цінність... на жаль.. складно буває розгледіти в буднях моменти, коли збуваються бажання...

[nightcat05]

Pidkova44
ну......я ж, чомусь, її чекала)))))))))

[Pidkova44]

nightcat05

[Pidkova44]

Terezka, починаю останнім часом розуміти, про що ти) Як з часом розпиляється серед буднів та заклопотаності дитяча безпосередність та здатніть дивуватись....

[Terezka]

Pidkova44 , вооо! якраз саме про це! (в мене з"явились однодумці :gigi
Я заздрю дітям! Їхній безпечності, вмінню довіряти... в них інша мапа світу, і бачать вони її по-іншому...

[Pidkova44]

Terezka, старіємо... ех... )))

[Terezka]

Pidkova44 , ну не знаю.... ви, принаймні, добре збереглись!))))))
та й з мисленням ніби все норм (склерозом не пахне)...
може це щось інше?... )))

[Pidkova44]

Terezka, ну просто все ще на так запущено))) Процес вступив в дію) Жартую... Просто дорослішаємо та грубішаємо з часом. Хоча у кожного це по-своєму, та в різній мірі.

[Terezka]

Pidkova44

починаю останнім часом розуміти, про що ти)

- слухай, а до цього часу, як було? ))))

[Pidkova44]

А до того часу небо було блакитнішим, трава - зеленішою, молоко - білішим, а цукор - солодшим))) Жартую) Просто відчуваю, що в деяких аспектах я вже не можу щось так відчути, як колись, в дитинстві.

[Terezka]

Pidkova44

небо було блакитнішим, трава - зеленішою, молоко - білішим, а цукор - солодшим)))

А че курим? )))) (Жартую)))
пам"ятаєш, я писала про мрії? Думаю, це саме це... ...признак того, что наша мечта погибает, — это
обретение опыта. Мы перестаем воспринимать жизнь как одно большое приключение и
начинаем думать, что с нашей стороны будет мудро, справедливо и правильно не
требовать от жизни слишком многого. Когда мы пытаемся высунуться наружу за
стены нашего обыденного существования, до нас доносится запах пыли и пота, мы
видим жаждущие взоры воинов, слышим треск ломающихся копий, ощущаем горечь
поражения. Но нам не дано понять радости, великой радости, что наполняет сердца
всех тех, кто сражается...признак утраченной мечты — это умиротворение. Жизнь
делается похожа на воскресный вечер: мы мало чего требуем от жизни, но и почти
ничем не жертвуем. Мы начинаем считать себя взрослыми, зрелыми людьми, полагая,
что наконец избавились от детских мечтаний, от юношеских фантазий, и стремимся
лишь, как говорится, к успеху в работе и личной жизни. И нас удивляет, когда
наши сверстники вдруг заявляют, что им нужно от жизни чего-то еще. На самом
деле в глубине души мы догадываемся: все это происходит с нами потому, что мы
отказались сражаться за свою мечту ...

[Pidkova44]

Но нам не дано понять радости, великой радости, что наполняет сердца всех тех, кто сражается...признак утраченной мечты — это умиротворение. Жизнь делается похожа на воскресный вечер: мы мало чего требуем от жизни, но и почти ничем не жертвуем. Мы начинаем считать себя взрослыми, зрелыми людьми, полагая, что наконец избавились от детских мечтаний, от юношеских фантазий, и стремимся лишь, как говорится, к успеху в работе и личной жизни. И нас удивляет, когда наши сверстники вдруг заявляют, что им нужно от жизни чего-то еще. На самом деле в глубине души мы догадываемся: все это происходит с нами потому, что мы отказались сражаться за свою мечту ...

Оце мене вразило...