03:20

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Зараз вже майже друга ночі, проте я ще досі не сплю. В голові собі наспівую колядки і я добряче схвильований.
Надворі всі атрибути справжньої різдвяної ночі: тріскучий мороз; святкові гірлянди у вікнах, на стінах чи деревах в сусідів через дорогу; порожня дорога й безлюддя; яскраві ліхтарі, що детально освічують вулицю.
Покрови снігу переливаються в тому контровому світлі тисячами малесеньких вогників, мов діаманти хтось порозсипав.
Якщо придивитися, то можна побачити невеликі прозорі хмаринки, що нагадують пар. Вони здіймаються з землі й розвіваються в повітрі, розчиняючись у ньому.
Надворі -11 і кристалики снігу настільки дрібні, що стають подібні піску. Тому без зусиль здіймаються в політ навіть маленьким вітерцем.
А ще на рівні очей, якщо стати навпроти світла ліхтарів, можна побачити невеличкі миттєві спалахи просто в повітрі. То блищать мікроскопічні сніжинки, що не встигли впасти на землю!
Христос ся рождає! Славімо його!


© Фото - www.photosight.ru/users/164962/

@музыка: Бурдон - Вам Колядочка

@настроение: Різдвяне

Комментарии
07.01.2009 в 17:57

no business, just sex
з різдвом!)
а у нас холодніше виходить)
07.01.2009 в 23:04

зи-ма
зи-маааааа))))))))))
:lala:
08.01.2009 в 02:06

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
heretics Так)) У вас, як то кажуть, на великій Україні, зараз ще значно холодніше, ніж в нас))
08.01.2009 в 02:07

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
nightcat05 Ти таку замовляла? )))
09.01.2009 в 01:08

Всё приходит для того, кто умеет ждать)
Pidkova44 , Христос народився!!! Gloria!!!
у нас позавчора було -17... зимно скажу Вам...
справжня ніч перед Різдвом (як у Гоголя))))
09.01.2009 в 02:01

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Terezka Славімо його!!! Я мріяв про таке, якщо чесно) Востаннє щось подібне хіба в дитинстві було...
09.01.2009 в 02:54

Всё приходит для того, кто умеет ждать)
Pidkova44 , я також мріяла про це... тільки давно... коли це сталось, то втратило чомусь свою цінність... на жаль.. складно буває розгледіти в буднях моменти, коли збуваються бажання...
09.01.2009 в 04:21

Pidkova44
ну......я ж, чомусь, її чекала)))))))))
:sneg1:
09.01.2009 в 11:03

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
09.01.2009 в 11:11

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Terezka, починаю останнім часом розуміти, про що ти) Як з часом розпиляється серед буднів та заклопотаності дитяча безпосередність та здатніть дивуватись....
09.01.2009 в 11:33

Всё приходит для того, кто умеет ждать)
Pidkova44 , вооо! якраз саме про це! (в мене з"явились однодумці :gigi:)
Я заздрю дітям! Їхній безпечності, вмінню довіряти... в них інша мапа світу, і бачать вони її по-іншому...
09.01.2009 в 11:49

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Terezka, старіємо... ех... )))
09.01.2009 в 12:50

Всё приходит для того, кто умеет ждать)
Pidkova44 , ну не знаю.... ви, принаймні, добре збереглись!))))))
та й з мисленням ніби все норм (склерозом не пахне)...
може це щось інше?... )))
09.01.2009 в 13:07

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Terezka, ну просто все ще на так запущено))) Процес вступив в дію) Жартую... Просто дорослішаємо та грубішаємо з часом. Хоча у кожного це по-своєму, та в різній мірі.
10.01.2009 в 00:54

Всё приходит для того, кто умеет ждать)
Pidkova44 починаю останнім часом розуміти, про що ти) - слухай, а до цього часу, як було? ))))
10.01.2009 в 01:03

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
А до того часу небо було блакитнішим, трава - зеленішою, молоко - білішим, а цукор - солодшим))) Жартую) Просто відчуваю, що в деяких аспектах я вже не можу щось так відчути, як колись, в дитинстві.
10.01.2009 в 03:39

Всё приходит для того, кто умеет ждать)
Pidkova44 небо було блакитнішим, трава - зеленішою, молоко - білішим, а цукор - солодшим))) А че курим? )))) (Жартую)))
пам"ятаєш, я писала про мрії? Думаю, це саме це... читать дальше
10.01.2009 в 14:38

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Но нам не дано понять радости, великой радости, что наполняет сердца всех тех, кто сражается...признак утраченной мечты — это умиротворение. Жизнь делается похожа на воскресный вечер: мы мало чего требуем от жизни, но и почти ничем не жертвуем. Мы начинаем считать себя взрослыми, зрелыми людьми, полагая, что наконец избавились от детских мечтаний, от юношеских фантазий, и стремимся лишь, как говорится, к успеху в работе и личной жизни. И нас удивляет, когда наши сверстники вдруг заявляют, что им нужно от жизни чего-то еще. На самом деле в глубине души мы догадываемся: все это происходит с нами потому, что мы отказались сражаться за свою мечту ...

Оце мене вразило...

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail