12:36

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Вдома вже два дні нема світла. Якісь проблеми з електропроводкою і ремонтна бригада приїде аж завтра. Пишу зараз при світлі ліхтарика та допиваю чай з м’яти.
Відсутність електроенергії, а отже телебачення, інтернету, всяких «електронних» розваг, до котрих ми всі так звикли, впливає насправді позитивним чином.
Можна ввечері зібратися на кухні всією сім’єю та при свічці просто поговорити. Замість того, щоб втуплюватися в екрани з різнобарвними картинками.
Можна прогулятися ввечері досхочу, помилуватися туманом й надихатися морозним повітрям.
І потім вчасно влягтися спати з ясною головою, сповненою правильними думками та не переобтяженою мультимедійними образами.

Десь в середині 90-х була така зима, коли в нас практично щодня планово вимикали світло. Тоді у темряві стояли цілі вулиці на протязі всього вечора.
До нових обставин потрібно було якось призвичаюватися і в мене доволі швидко з’явилася звичка робити домашні завдання поки тривав світловий день, а також годинами гуляти вечорами на свіжому повітрі.
Тоді свічок в розхід йшло багато, а грошей було мало, тому батько десь якось дістав декілька кілограм парафіну та технічного воску. Й ми, використовуючи його, а також металеві трубки, гніт з натуральної мішковини, газ та холодну воду, виливали собі свічки та палили їх в той нелегкий період. Навіть зараз щось ще залишилося з тодішніх запасів…

@музыка: Тиша

Комментарии
18.12.2008 в 13:13

Всё приходит для того, кто умеет ждать)
мдя... без свiтла весело... знаєш, я теж памятаю 90-роки і планові виключення... тільки в нас замість свічок керосинка горіла... навіть памятаю, як вчила уроки і від вгару тієї керосинки заснула...
але атмосфера справді була класна! Теж збиралися всі біля одного столу за вечерею... бабуня розказувала про колишні часи, про життя... суперовсько було... я інколи з ностальгією згадую той час... через комунікаційні системи втрачаємо єдність з найдорожчими...
18.12.2008 в 13:38

я от читала то що ти написав, та чогось пригадалися гори, як я серед ночі лежу просто неба та на зорі дивлюся))))))...які ж Там зорі.........коли тебе оточує світло, ніколи того дива не побачити.......:rotate:
18.12.2008 в 13:43

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Ми тоді теж думали, що було б непогано гасову лампу придбати, проте якось перебилися тими свічками через зиму) А в наступні роки вже так сутужно не було з цим, лише інколи могли вимикати.
18.12.2008 в 13:53

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
nightcat05, і в голові паморочиться від того видива, до речі, якраз так, як у того смайлика в твоєму коментарі)))
26.12.2008 в 14:07

и нет ни печали, ни зла
а я вже давно не дивлюся телевізор. а що там дивитися?.. новини?.. а це справді новини? )) чи таке варто дивитися?.. ні. що ще?.. інколи фільми. - о, так, да! - от зараз "чорна рада": минулого тижня її навіть в програмі записано не було... ні. немає в телевізорі нічого для мене.
26.12.2008 в 14:23

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Я теж давно не дивлюся, хіба фільми по DVD, який підключений до нього) Щодо художніх фільмів по ТВ, то вже і їх перестав дивитися десь мабуть ще рік тому, бо мене дуже дратують часті перерви на ту нестерпну рекламу, через які перегляд стрічки затягується надовго й абсолютно збиває з настрою фільму.
20.02.2010 в 18:35

Ad maiorem Dei gloriam
Мені цих спацерів вечірнім Львовом дуже бракує. Хоч і атмосфера вже не та. Хоча...скільки вже кажуть, що "Львів вже не той", а все одно кращого міста у світі немає.
20.02.2010 в 23:54

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
injust, може і не той. Проте все змінюється й ми також. Людині властиво мати ностальгію за чимось вже минулим і невловимим. Це створення певного особистого міфу і я вважаю, це добре.
20.02.2010 в 23:58

Ad maiorem Dei gloriam
Напевне

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail