[Pidkova44]

Вулиці як тунелі хитрого лабіринту. Тільки вони і мої відчуття.
Попри парк Костюшка йти тротуаром незатишно. Тут все наповнено гулом й вічні протяги. Такі вулиці хочеться просто минути.
...
Ще півтори години тому я не знав, що пройду ось такий маршрут, початком якого було те, що я просто не сів у свій трамвай.
Я сам з себе дивувався, коли опинився біля головного корпусу Університету... як переходив залізничне полотно за дві трамвайні зупинки від свого дому.
Горбисті квартали, що знаходяться на місці яру, забудовані особняками. Всюди порожньо, туман помалу згущується, світить тьмяне жовте світло ліхтарів, а обличчя обдуває вітер.
Дворові собаки чомусь зовсім не гавкають на мене.
Роблю крюк - і опиняюсь у великому дворі психіатричної лікарні. Всередині довгий тротуар веде до інших воріт, що виходять на вул. Кульпарківську, як на мене, доволі депресивну вулицю, що вечорами своїм видом навіює сум.
В сторону цих воріт ідуть якісь жіночки з сумками, а назустріч вгашений мужик з мобільним. Говорить він голосно й пихато:
- Я зара' прийду - і шоб ти вже була готова!
- Я придурок?!!
- Ей, ти там не думай собі!
- Сьоні свято і ти мусиш мені сьоні дати!!!
- І не бери собі в голову, шо я твій шваґро... значит' родич... значит' можна!...
...
Я сміюся й дивуюся знову, що мене занесло аж сюди. Повертаюся назад. Недалеко від мене на дорозі зупиняється вантажний мікроавтобус, з нього виходять двоє і міняються місцями, як при тривалих виснажливих поїздках.
Навкруги так тихо й порожньо, що переді мною яскрава алегорія самотності.
...
Вулиця Музики. Мій кінцевий пункт призначення.
Тут одинокий бігун супроводжує мене.
"А тут жила Аліна" - кажу я раптом вголос.
Я спираю блокнот на стовп й пишу при світлі вуличного ліхтаря.
Мій перший день зими...

@музыка: Dido - Safe Trip Home

Comments

[multi lola]

настрій як в мене вчора був
трошки сумно

[Pidkova44]

Саме так... Трошки сумно, але настрій все ж не поганий, а скоріше навпаки.

[multi lola]

якщо існує позитивний сум то ось це саме воно)

[@Ева]

А на вулиці Боткіна (через лікарню на паралельну вулицю) колись жила моя цьоця Галя =))).
Хороший нарис ).

[Pidkova44]

Irene, Точно) Позитивний сум)

[Pidkova44]

@Ева, спасибі, що завітала) На вулиці Боткіна якраз зупинялася та маршрутка з двома водіями)))

[Terezka]

Pidkova44 -

Дворові собаки чомусь зовсім не гавкають на мене.

, тю! А хіба свої на своїх гавкають? )))
(Вибачай за жарт, але твій пост настільки мені видався ностальгійно-сумним, що я вирішила розбавити його тупеньким жартом)))

[Pidkova44]

Terezka, та нічого))) А я й не знав, що на дайрі є такі смішні собако-смайлики)))

А хто це - Аліна?..

[Pidkova44]

Carasuma, та то малознайома мені особа, котру я бачив лише раз. Проте просто згадалася, коли проходив повз будинок, де вона жила колись. Це не що інше, ніж асоціації, що виникають в голові й тягнуть за собою ланцюжок інших асоціацій та спогадів.

А, знаю) Буває. От моя подруга дитинства ще років десять тому переїхала, а я ще досі, коли йду повз її колишній будинок, оглядаюсь на той балкон...