[Pidkova44]

Сьогодні зранку сестра мені розповідала видуману нею історію про Дівчинку-Квітку, показуючи малюнок, намальований нею. На ньому була зображена маленька дівчинка з головою квітки, в рожевому платтячку та синіх босоніжках.

За її словами, ця квіточка ходить по хатах, де живуть дітки, але тільки коли вони вже сплять. Тому ніхто її не бачить. Лише міфічний Комарогам, що живе разом з нею на Місяці, проте на протилежному його ріжку.

Коли настає ніч, вона гуляє по кімнатах, тихенько підкрадається до дитячих ліжечок і кладе під подушку подарунки. Мені вона цієї ночі покладе новий гарний телефон. Потім вона ще довго бавиться з іграшками котрі залишаються спати у темних кімнатах, в великих і малих картонних коробках, іграшкових возиках та ліжечках. Кроки дівчини-квіточки майже нікому не чутні, лише павукам, що просинаються від її тихеньких кроків у своїх павутинних гамаках, сплетених по кутках кімнати і в особливо темному й моторошному місці – за канапою, де спить тато.

А коли ніч закінчується, квіточка вирушає в небо крутити Землю. Так-так, Земля кругла і її хтось повинен крутити, щоб Сонечко ставало у вікні братикової кімнати, рухалось по небу над сусідською хатою й ховалось за висотні будинки у вікні кімнати бабусиної… За цю справу береться саме Дівчина-квіточка. Звідки в неї стільки сили, спитаєте ви? Так їй же в цій справі допомагає Бозя і Святий Миколай. Все просто.

…

Шкода, що я – не мультиплікатор. Мені хотілось ним стати, коли я слухав ту історію й дивився малюнок сестри. Хотілось відсканувати ту Дівчину-квіточку й дати їй хоч анімаційне життя.

Comments

[davybidosa]

Ну от, чому ми, дорослі, вже давно перестали вірити в такі хороші речі? Чому для нас Земля, що обертається - це лише зміна дня і ночі, якісь загальнокосмічні закономірності та інша мура? І що було б, цікаво, якби вчені не відкривали усіх тих наукових штучок на кшталт сили тяжіння і т.п.? Чи могли б ми досі вірити у хороше і світле?

Щй, а коли мені було років 10, я написала цілу історію про якусь чарівну дівчину, чи то Небесну Ластівку, чи то Небесну Зірку... Точно пам"ятаю, що вона вміла літати, і ще в неї була якась фея і прекрасний принц. І ілюстрації я малювала: чомусь зображала цю дівчинку в різних кімнатах///
Шкода, що такі речі губляться. А губляться такі речі назавжди. Збережи малюнок твоєї сестри. Через багато років їй буде приємно його знайти.
До речі, спробуй відсканувати і повісити тут. Цікаво було б подивитися)))
Пи. Си. Твоя сестра - геній)))))))))

[Pidkova44]

Carasuma ,davybidosa
Нажаль ми щось губимо, навіть не помічаючи, коли це трапляється. Воно ніби вивітрюється з нас, чи що?... Я багато від неї зараз вчуся, намагаюся уявити, як вона сприймає світ, заслуховуюся отими її розповідями. Моя сестра - така видумщиця! ))) Скільки всього за день нарозповідає! ) Завжди приходить до мене й каже, що хоче розказати історію і починає... ) На наступні півгодини мінімум можна нічого не планувати )))
Вчора жалів, що немає диктофону. Хотілось би це все записувати й зберегти.

[Pidkova44]

Завтра буду на роботі, відсканую і повішу сюди в коменти )

[Ежевично_Безразличная]

Я багато від неї зараз вчуся

...у дітей завжди є чому повчитися нам, дорослим. мені іноді здається, що на тих дитячих уявленнях про світ базується вся істина!

[Pidkova44]

DamnedAngie* Та воно так і є, бо ми стаємо з часом такі зашорені, з роками все більше забиваємо собі міски всякою фігньою. Я от не без захоплення спостерігаю за сестрою, як вона роздивляється дитячі книжечки, намагається читати. Це все так скурпульозно, з неабиякою цікавістю,береься до уваги кожна деталь. І я згадав себе таким же маленьким. Все тоді для мене було так само, я ніби вживався в кожну ілюстрацію якоїсь книжечки, дуже уважно розглядав різні обгортки і тому подібне. У дорослих усе не так. Ми тільки кидаємо побіжний погляд, охопюємо якусь візуальну інформацію загальньним образом або просто не звернемо на це уваги. Це як перелистування глянцевих журналів, коли тільки інколи наш погляд на чомусь зупиняється.

[Pidkova44]

Ой, класне яке! Так нагадує мене в дитинстві

[Pidkova44]

[Гость]

DamnedAngie* ...у дітей завжди є чому повчитися нам, дорослим...

Pidkova44 ...У дорослих усе не так.

Ви говорите за надто банально. Так скаже більшість дорослого населення. Моїй дівчині скоро буде 20, а вона таке ж створіння, як ця сестра... Вміє відкривати в абсолютно звичайних речах, щось цікаво-інтуітивне, вміє це передати звичайним (тобто незвичайним) поглядом. Коли щось розповідає, навіть на мій погляд дурне, то все-одно малює мені в голові картинуВона є абсолютно логічна особа по своїй суті, теж належить до дорослості, але переживає все отою дитячістю, якось складно пояснити мені. Але, один момент - таких людей сприймають по іншому, не серйозно, від того виникає "Ти-дитина!", "Коли ти подорослішаєш?", "Ти не розумієшся в серйозних почуттях...", "...справах..."
Тобто, ми самі, таких яскравих для нас людей, починаємо грузити.

[Pidkova44]

Гость Так, я згоден, в цих словах багато банальності, але якщо сприймати написане досить буквально. Це лише кілька речень, які не розкривають повністю суть. Тобто й серед дорослих є невелика кількість людей з незашореним поглядом на довколишній світ, сповнених безпосередністю, отою такою властивою дітям. У когось це залишається в більшій мірі, а в когось навпаки майже втрачається. І останніх, нажаль, більшість. Та все одно ми всі змінюємося й не залишаємося такими, як були, і в цьому наша природа.
Р. S. Я теж дуже по-дитячому сприймаю світ і зовсім не комплексую з того )

[Гость]

Pidkova44 Р. S. Я теж дуже по-дитячому сприймаю світ і зовсім не комплексую з того )
хм. Ти хлопець? - Бо в такому разі це заважає реалізовуватись чоловікові.

[Pidkova44]

Так, я хлопець. Але хіба це заважає бути ідеалістом й дивитися на світ нестандартно, без пелени? Але я - зовсім не наївна людина, що теж властиве дітям.

[Гость]

Pidkova44 Я говорив не про наївність, не про ідеалізм. А мужність. Просто зараз згадав про дуальність людей. Тобто якщо є людина-дитина, то має бути так само людина-батько - якщо ти допускаєш в собі дитинство, то твоя партнерка має бути протилежністю, щоб все було чудово. Це суб"єктивна спостережливість за парами нашої та інших країн.

[Pidkova44]

Гость
Взагалом з твоїм останнім постом я погоджуюсь, та мушу прояснити трохи свою думку. Я мав на увазі, що сприймаю навколишній світ, речі, процеси навколо по-дитячому, намагаюся дивуватися чомусь новому, відмежовуюсь у сприйнятті від якигось стереотипів, мене можуть радувати якісь речі, на які можливо більшість людей і не звернуть уваги, якісь дрібнички... Але так склалося, що я вже давно не дитина. У дітей я би хотів повчитися не безвідповідальносіт чи наївності, а лише безпосередності, їх гострого сприйняття навколишнього.
Щодо психотипу моєї партнерки... Та, ні це якось для мене було б зовсім неорганічно, щоб вона для мене виконувала роль матері, опікунки. Мене ця опіка навпаки відштовхує, я хочу сам опікуватись, хоча б трохи домінувати.

[Ежевично_Безразличная]

Гость ...банально - помічати у всьому банальність..

[Pidkova44]

DamnedAngie*