Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...

Завжди ми придумаємо собі якісь девізи, якими керуємось в якийсь період свого життя. Чи позичаємо їх у когось. Не те що би ми не можемо створити щось своє. А справа в тому, що навколо нас, як не дивно, багато мудрих людей, котрі або вже повмирали й полишали свої записи (як ми зараз лишаємо свої), або глаголять різні життєві мудрості просто серед нас. Лише треба виділити то зерно, прочитати десь, почути.
От зараз я живу думкою, що все найпрекрасніше мене чекає попереду. Тобто до світлого майбутнього йдемо, товаріщі! А якщо серйозно, то годую себе думкою, що для мене приготовано ще безліч гарних моментів, багато хорошого, веселого та світлого.
До цього мене якось випадково надихнула панянка ((((Corpse_Bride)))), за що їй дяка.
... "У світле майбутнє - з світлими думками!!!" .... оплески....
Насправді це все самонавіювання, прогамування думок в певному руслі, настроювання, щось типу того. Якщо бути відвертим, це мені добряче допомагає в складні періоди. Тому що жити страхом перед майбутнім, насичуватись тою пустотою, що зараз в мені, різними ностальгічними спогадами я вже не можу. Це дуже виснажує і тому треба щось із цим робити. Не дуже виходить, але все ж результат є.
О, величезна дяка за привітання! Гм, цікаво чому то навколо моєї особи такий ореол загадковості? )))