Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Опинився ввечері на вул. Генерала Чупринки. Дуже люблю цю вулицю разом зі всім прилеглим районом. Мене обдувало поривами вітру з хмарами колючого снігу, але то все дрібниці. Ніколи не був тут у цю пору і в такий час доби. Тут тихо і спокійно, є сквер і ботанічний сад, Піскові озера і гарні будинки. Я люблю просто приходити сюди, особливо навесні, влітку і коли літо починає переходити в осінь. Тоді декоративні липки біля райдержадміністрації по обіді кидають дуже своєрідні тіні, не характерні в інший час, а чорнобривці на клумбах особливо багряні.
Колись у дитинстві ми цією вулицею ходили завжди пішки на Привокзальний базар, а я часто повертався нею після пар додому, роблячи невеликий крюк, у винятково красиві й теплі весняні дні, розтягуючи задоволення, й звертаючись на теж облюбовані мною вулиці Труша і Коновальця. я навіть колись мав мрії про життя тут, уявляв, як би пройшло моє дитинство, якби я народився тут.
Сьогодні в кінці вул. Чупринки я помітив колоритний будинок. Для решти він мабуть звичайний, але мене він зацікавив. У жовтому світлі яскравих вуличних ліхтарів, за пеленою снігових опадів я побачив вузький, проте триповерховий фасад з косим трикутним дахом, як у будівель на європейських старих ринкових площах. Три ряди вікон по три, разом - дев`ять. Перед фасадом росте похилене, але високе дерево. В усьому цьому є щось казкове. Кожне вікно світиться зараз по-різному, ось у те хтось підійшов, там щось діється, там мерехтить… Хочу прийти і зауважити його колись вдень, я ж стільки разів перед тим його бачив.
А від минулої середи на цій вулиці зі своєю дружиною тепер живе мій друг...
Колись у дитинстві ми цією вулицею ходили завжди пішки на Привокзальний базар, а я часто повертався нею після пар додому, роблячи невеликий крюк, у винятково красиві й теплі весняні дні, розтягуючи задоволення, й звертаючись на теж облюбовані мною вулиці Труша і Коновальця. я навіть колись мав мрії про життя тут, уявляв, як би пройшло моє дитинство, якби я народився тут.
Сьогодні в кінці вул. Чупринки я помітив колоритний будинок. Для решти він мабуть звичайний, але мене він зацікавив. У жовтому світлі яскравих вуличних ліхтарів, за пеленою снігових опадів я побачив вузький, проте триповерховий фасад з косим трикутним дахом, як у будівель на європейських старих ринкових площах. Три ряди вікон по три, разом - дев`ять. Перед фасадом росте похилене, але високе дерево. В усьому цьому є щось казкове. Кожне вікно світиться зараз по-різному, ось у те хтось підійшов, там щось діється, там мерехтить… Хочу прийти і зауважити його колись вдень, я ж стільки разів перед тим його бачив.
А від минулої середи на цій вулиці зі своєю дружиною тепер живе мій друг...