Коли я їду в громадському транспорті й маю можливість сидіти, то мене часто тягне на філософію. Особливо ввечері. Плеєра я не маю, отже музика мене від тих думок не відволікає зовсім, а на попсу з салону маршрутки я в цей час не зважаю.
Чомусь саме в дорозі, коли так опиняєшся наодинці з собою, приходить усвідомлення багатьох речей, щось узагальнюється й стає явним більш глобально, а щось навпаки можна роздивитись, наче під мікроскопом.
Людям властиво ділити своє прожите життя на якісь періоди, умовності, етапи. Щось подібне до останнього якраз сьогодні закінчилося у мене. Попереду щось нове, невідоме. Відчуваю незначну порожнечу, але то все так... перед змінами.
Взуття знову промокло. В дорозі помаленьку зігріваюся. Відчуття літа поки немає. Уявляю домашнє тепло, сухість і гарячий чай з малиною.
Фото © yu+ichiro