Вдома вже два дні нема світла. Якісь проблеми з електропроводкою і ремонтна бригада приїде аж завтра. Пишу зараз при світлі ліхтарика та допиваю чай з м’яти.
Відсутність електроенергії, а отже телебачення, інтернету, всяких «електронних» розваг, до котрих ми всі так звикли, впливає насправді позитивним чином.
Можна ввечері зібратися на кухні всією сім’єю та при свічці просто поговорити. Замість того, щоб втуплюватися в екрани з різнобарвними картинками.
Можна прогулятися ввечері досхочу, помилуватися туманом й надихатися морозним повітрям.
І потім вчасно влягтися спати з ясною головою, сповненою правильними думками та не переобтяженою мультимедійними образами.
…
Десь в середині 90-х була така зима, коли в нас практично щодня планово вимикали світло. Тоді у темряві стояли цілі вулиці на протязі всього вечора.
До нових обставин потрібно було якось призвичаюватися і в мене доволі швидко з’явилася звичка робити домашні завдання поки тривав світловий день, а також годинами гуляти вечорами на свіжому повітрі.
Тоді свічок в розхід йшло багато, а грошей було мало, тому батько десь якось дістав декілька кілограм парафіну та технічного воску. Й ми, використовуючи його, а також металеві трубки, гніт з натуральної мішковини, газ та холодну воду, виливали собі свічки та палили їх в той нелегкий період. Навіть зараз щось ще залишилося з тодішніх запасів…