Я відчуваю себе роботом. Завтра третій день, як я працюю в 2 зміну, стаючи вранці пізно і приходячи додому так само пізно, але вже ввечері. Є лише кілька вечірніх годин, що дуже швидко перетікають у сон.
Але цей робот так багато має зробити і встигнути. Щоб хоч якось це впорядкувати в своїй хаотичні й голові, я завів собі органайзер Sunbird, який тепер розривається від найрізноманітніших справ, що покірно чекають свого часу.
Я не брав фотокамери вже рівно тиждень, а гуляв у її товаристві вулицями Львова вже взагалі не пам`ятаю коли. Нематеріальні фотознімки у вигляді нуликів і одиничок нестерпним чеканням ждуть свого друкованого паперового втілення, а за цей час численними ночами мені сняться кадри, фантастичні просто кадри, яких зараз я не бачу в реальності. Вони пропливають перед моєю сплячою свідомістю, я тільки встигаю їх фіксувати, а все моє нутро в той момент вібрує цілим мурашником, і мені перехоплює дух. Відчуття візуальні та внутрішні, настрій тих снів - все це настільки сильне, що я і зараз все чітко пам`ятаю. Цікаво, вони мені якось перестрінуться, ці моменти, в явному житті?...